Автор: Ангеліна Вовк

З початку збройного конфлікту між РФ та Україною минуло вже 8 років. Кількість переселенців, що покинули власні домівки, сягнула позначки 1,5 млн. В Центральній Україні саме Вінницька область, станом на травень 2021 року прихистила найбільше після Київської області внутрішньо переміщених осіб. Їх кількість дорівнює 11 300 громадян. Та більше половини з них досі не мають власного помешкання. Як та де живуть внутрішньо переміщені особи і чому виникають проблеми з житлом? Чи допомагає місцева та державна влада в житловому питанні пояснюємо в даному матеріалі.

У чому важливість та особливість цієї проблеми?

Історія сучасної України багата на резонансні ситуації, політичні та економічні кризи, але 2014 рік кардинально все змінив. З початком російської агресії вперше наша держава стикнулась з новою категорією людей – «внутрішньо переміщена особа». Громадяни України, що проживали на теренах АР Крим, частини Донецької та Луганської областей не мали іншого виходу, як екстрено збирати необхідні речі та переїжджати в інші області, адже залишатися було небезпечно для життя. У 2014 році держава була абсолютно не готова до розв’язання нової проблеми ні законодавчо, ні ресурсно. Вже на червень 2014 року понад 54 тисячі громадян України втратили свої домівки і стали “внутрішньо переміщеними особами”. З кожним днем кількість ВПО зростала, а проблеми залишалися не вирішеними і ця тенденція частково зберігається до нині. Згодом, ситуація набрала таких масштабів, що про вимушене переселення в Україні заговорили на міжнародному рівні. З кожним роком їх кількість збільшувалась. Серед 55 мільйонів внутрішньо переміщених осіб у 2020 році по всьому світові – 1,4 мільйони українці, що становить 2,7%. Таку проблему оминути стороною просто неможливо. Тож міжнародні організації та країни з схожими ситуаціями консолідують зусилля, аби якомога швидше подолати ці труднощі. Не менш важливим є те, що більше половини ВПО в Україні (53,5%) є високоосвіченими громадянами країни, які проявляли активність в своїх місцевих громадах та були їх рушійною силою до початку збройного конфлікту. З переїздом, на заваді активності стало питання інтеграції в нову громаду та випадки дискримінації через статус ВПО.

Яку роль в інтеграції переселенців відіграє житло?

Зазначаючи уже раніше про питання інтеграції ВПО до нових громад, особливо виокремлюється житло. Національна система моніторингу 2020 року провела опитування та опублікувала звіт щодо «Ситуації з внутрішньо переміщеними особами». 39% опитаних респондентів зазначили, що не мають намірів повертатися до місця свого проживання. А на думку 89% переселенців визначено, що однією з головних умов успішної інтеграції у нову громаду є саме житло. В такому випадку, ВПО мають два варіанти розвитку подій: винаймати або ж купувати помешкання. Труднощів додають ціни на житло та відсутність підтримки надання житла на законодавчому рівні. Аналіз цін на оренду квартир та мінімальну заробітну плату у 2015-2020 роки свідчать про значний дисбаланс потенційних доходів та частки на оренду житла. За різними даними оплата орендованого житла та оплата комунальних послуг – половина або більше половини доходів середньостатистичної родини ВПО. Такий дисбаланс практично унеможливлює гідне життя ВПО.

Кризове становище охопило всю країну, ВВП скоротився на 16 % у зв’язку із агресією РФ, відчутна неврегульованість ринку стала не меншою проблемою.
«Знайти житло, дійсно, було досить тяжко. По-перше, було замало пропозицій квартир за «притомні» гроші. Крім того, дуже часто пропонували досить занедбане житло. Свою першу квартиру я шукала 10 днів поспіль, щодня дивлячись на варіанти. Жила у подруги, в однокімнатній квартирі, а її чоловік спав весь цей час у кухні на підлозі. Тому і погодилася на перший варіант за ті гроші, що могла тоді собі дозволити, з поганим ремонтом (скоріше, без нього) та старими меблями. Прожили в цій квартирі із донькою рік. При цьому щодо моєї «донецької» прописки особливих питань не виникало.»
Інна Сивицька, переселенка з Донецька.

Як допомагають міжнародні партнери?

Руку помочі вимушеним переселенцям першими простягнула саме міжнародна спільнота. Найбільшу ж підтримку з 2014 року надає Німеччина, яка реалізує чималу кількість проєктів як самостійно, так і за фінансування Програми розвитку ООН, Міжнародного Червоного Хреста, Міжнародної організації з міграції та інших спільнот. Уряд Німеччини через банк KFW минулого року виділив грант на понад 25,5 млн євро на спорудження житла для переселенців. Передбачається, що цих коштів вистачить для надання 1200 кредитів.
Німецьким банком KFW підтримується реалізація проєкту «Кредит під 3%». Разом з цим державна програма «Доступне житло» фінансується спільно з GIZ, Норвезькою Радою у справах біженців та агентством ООН у справах біженців. Міжнародна організація з міграції співпрацює із Міністерством реінтеграції України за програмою «Покращення житлових умов внутрішньо переміщених осіб на Сході».
Та це не єдині, хто допомагає українцям, що постраждали від збройної агресії РФ. До прикладу, були залучені й українсько-канадська фундація і фонду Джеймса Темертея, які неабияк допомогли викладачам Донецького національного університету імені Василя Стуса у найтяжчий період.
«У лютому 2015 року наша університетська громада отримала потужну підтримку від канадського мецената та благодійника Джеймса Темертея через БФ «Подільска громада» та ГО «Опора». До речі, батьки і сам Джеймс родом із Донецька. Завдяки його підтримці майже 130 родин викладачів та співробітників Донецького національного університету, який був переміщений до Вінниці. Протягом трьох місяців кожна родина отримувала близько 3000 гривень на оренду житла та оплату комунальних послуг. Враховуючи, що до кінця 2014 року колеги півроку не отримували заробітної плати, підтримка Джеймса дозволила значно покращити фінансовий стан та оплачувати гідне житло», – згадує викладач ДонНУ імені Василя Стуса Сергій Бондаренко.

Яка є допомога для ВПО на рівні держави?

Українська ж влада лише у 2018 році зробила рішучі кроки стосовно вирішення житлового питання переселенців. Тоді було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 819 «Деякі питання забезпечення громадян доступним житлом», де згадують і про внутрішньо переміщених осіб. За цією програмою держава сплачує 50% придбаного житла або пільгового іпотечного житлового кредиту. Існує й спеціальна формула за якою обчислюється розмір державної підтримки, а також прописані три основні умови участі:
✓ Учасник не має та не мав у власності протягом останніх 3 років іншої житлової нерухомості, ніж та, що розташована на тимчасово окупованій території;
✓ Має офіційний середньомісячний грошовий дохід, який разом з доходом членів сім’ї не перевищує 3-кратного розміру середньомісячної заробітної плати;
✓ Учасник раніше не отримував державну підтримку для придбання чи будівництва доступного житла.
Ця програма і до сьогодні користується найбільшим попитом серед громадян України: з 2018 по 2020 рік було придбано 1 332 квартири.

Джерело: Держмолодьжитло

Охочих взяти участь в даній програмі чимало. Черги на отримання житла тисячні. Однак, є й щасливці, яким на долю випала можливість перемогти у державних програмах та оволодіти довгоочікуваним житлом. Однією з учасниць, яка перемогла в програмі «Доступне житло», є Олена Козаченко, переселенка з Донецька. Спершу вона із сім’єю винаймала житло у Жмеринці, оскільки у Вінниці виникали труднощі про які Олена згадує так: «Деякі з наших земляків наробили біди. Було й таке, що телефонуєш в агентство нерухомості, а ті казали, що кого завгодно, тільки не донецьких». Житло у Жмеринці мало не найкращі умови, тож було прийнято рішення взяти участь у державній програмі на отримання нового власного житла. Учасникам була надана можливість обрати із 3-х запропонованих Держмолодьжитлом об’єктів бажаний. Стосовно часу очікування на результати Олена коментує так:
«Нам дали 3 дні на те, щоб подати всі документи, там було 18 позицій, знайти гроші та вибрати об’єкт. Виходить, в грудні 2019 року ми подали і в липні 2021 року заїхали в квартиру. Будинок мали здати в експлуатацію раніше, але мали певні паперові нюанси і ми підписували додаткову угоду».
За державною програмою «Доступне житло» сім’я Козаченко придбала 1-кімнатну квартиру на 50 кв. метрів в центрі міста за 450 тисяч гривень. Другу половину вартості сплатила держава.
«Звісно, треба ще виплатити кредит, але вже розумієш, що це твоє, принаймні, ніхто не скаже сьогодні-завтра: «Збирай речі, виїжджай чи переїжджай». А своє житло краще, ніж чуже це однозначно», – ділиться враженнями учасниця програми.

Ще однією зареєстрованою програмою на державному рівні є «Власний дім» за умовами якої громадяни можуть отримати пільгові довгострокові кредити на житло саме у сільській місцевості. Відповідно до редакції № 115 від 24.02.2016 року внесено зміни, що передбачають участь в даній програмі внутрішньо переміщеними особами.
Важливо згадати й те, що зовсім нещодавно, 28 жовтня 2021 року, Кабінет Міністрів України схвалив «Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року». Згідно цієї стратегії першою ціллю є реалізація житлових та майнових прав внутрішньо переміщених осіб. Тож основні завдання реалізації визначили такі:

Джерело: розпорядження Кабінету Міністрів України

Для розробки стратегії були використані дані Національної системи моніторингу, яка вивчає ситуацію з внутрішньо переміщеними особами.

Як Вінниччина сприяє вирішенню житлового питання переселенців?

З 2015 року, відколи почали вносити дані по ВПО до єдиної WEB-орієнтованої технології формування сегменту «Облік ВПО», кількість переселенців у Вінницькій області не сягала менше аніж 11 100 осіб. Такі дані були надані обласною радою на наш поданий запит.

Тож таку солідну чисельність влада не ігнорує, а допомагає їм. У Вінницькій області реалізуються програми «Власний дім» та «Програма пільгового довготермінового кредитування громадян, які потребують поліпшення житлових умов». Перша програма триває від 2017 року та подовжена до 2025 року, оскільки користується попитом. Виконавцем є обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву. Друга ж програма, «пільгового довготермінового кредитування громадян, які потребують поліпшення житлових умов», працює від 2018 року та реалізується Вінницьким регіональним управлінням Держмолодьжитла. Участь в ній можуть взяти і переселенці. Наразі, більше програм в яких переселенці можуть взяти участь на рівні області – немає.

На яку допомогу можна розраховувати від Вінниці?

В опублікованих звітах на сайті міської ради спостерігаємо коливання кількості переселенців, мінімум яких дорівнює 5 961 осіб, а максимум 6 797 осіб. Частина з них потребує допомоги у житловому питанні. Тож, що пропонує міська влада даній групі населення?

На міському рівні від 2020 року реалізується програма «Муніципальне житло Вінницької міської об’єднаної територіальної громади». Зокрема, стратегія «Вінниця 2.0» та від 2021 року «Вінниця 3.0» передбачають соціальну згуртованість та інтеграцію міста. У 2018 році Вінницьке регіональне управління Держмолодьжитла надало 6 приміщень для ВПО на суму 2,1 млн грн за програмою «Доступне житло». А у 2019 році було надано 5 квартир для ВПО за тією ж програмою. Загалом, з 2018 по 2021 рік в експлуатацію введено 10 об’єктів за участі Вінницького регіонального управління Держмолодьжитла загальною площею для громадян-учасників державних та місцевих програм на отримання житла – 4 574 кв.м.
Департамент соціальної політики міської ради з 2018 року виділяє кошти на придбання квартир для ВПО, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО. Загальну виділену суму та кількість отримувачів можна побачити в інфографіці:

Проте, жодна з програм, як державних, так і регіональних, не націлена безпосередньо на переселенців, а є загальною та розрахована на кілька пільгових категорій до яких відносять молоді та багатодітні сім’ї, учасників АТО (ООС), ВПО та інші. Таким чином за отримання житла «боряться» громадяни з абсолютно різними життєвими обставинами. За державними програми житло отримують одиниці переселенців. Та не всі мають змогу сплатити навіть 50% від вартості нової домівки, бо для більшості з них левова частка поточних доходів – це оренда та сплата комунальних послуг.
«Нам пропонували взяти участь в програмі «Муніципальне житло». Ми просили, щоб її адаптували під переселенців, зробили меншу ціну в вигляді першочергового внеску. Потрібні певні пільгові моменти, бо ми приїхали «в тапках і шортах». Нам відмовили і сказали, що участь лише на загальних умовах», – розповідає Юрій Зиков, переселенець з Горлівки.

Вінницький досвід самоорганізації переселенців

Як то кажуть «спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих». Тож переселенці беруть ініціативу в свої руки і вирішують проблеми самі. У 2015 році згуртувалися та заснували громадську організацію «Спільна справа». Основною діяльністю наразі є будівництво житлового кооперативу для переселенців, що знаходиться на вулиці Зулінського у Вінниці. Очолює організацію Юрій Зиков, який залюбки розповів про передумови, початок будівництва та усі деталі. Підставою для початку будівництва житлового кооперативу є невідповідність наявних програм до можливостей переселенців, а також неймовірно великі черги. Про розробку проєкту пан Юрій згадує так:
«Житловий кооператив ми організували в 2017 році. Він був в нас спочатку без землі. Зареєстрували його, а за основу взяли статут наших партнерів, кримської громади, що у Львові, бо самі ж тоді нічого не знали і раніше не були причетні до громадського сектора. Певні зміни в законодавстві трішки призупинили процес, а згодом ми оформили все документально і до 2019 року цей статут лежав спокійно доки ми проштовхували ідею з наданням землі під будівництво кооперативу для переселенців. Як отримали землю, оголосили тендер на пошук проектантів, сформували технічне завдання і вже в березні почали проектування, а у вересні отримали дозвіл на початок будівельних робіт. Домовилися з Ceresit Ukraine, щоб ціни на матеріали для нас залишалися незмінними і з листопада йде будівництво».
Земля під будівництво далася зовсім не легко: внутрішньо переміщені особи зверталися до міської ради декілька разів, збиралися біля міської ради, запрошували представників ОБСЄ, мас-медіа. Такі перемовини тривали з 2018 аж до 2020 року, коли виділили землю. Наразі земля надана під оренду в три роки на час будівництва. А далі буде створено ОСББ, яке на безоплатній основі має право отримати цю землю, – зазначає Юрій Володимирович. Згодом, міська рада оплатила проєктно-кошторисну документацію, але будівництво ведеться за кошти самих переселенців, які підтвердили свою участь у кооперативі.
«Зібрали наших переселенців, оптимізували вартість квадратного метра, бо якщо Міністерством регіонального будівництва рекомендована ціна була на той момент 15 тисяч гривень, то в нас ціна квадратного метра вийшла 9 тисяч гривень. Та й загальну вартість будівництва ми з забудовниками «збили» з 94 мільйонів до 61,5 мільйона гривень», – додає очільник ГО «Спільна справа».

«Проблема в тому, що в переселенців опустилися руки, вони зневірилися в державі, в усьому. Вони просто виживають. Коли є дах над головою, то люди можуть вільно жити і далі розвиватися. Цьому треба сприяти. Ми показуємо реальне будівництво, показуємо, що все можливо. Створюємо перспективу. А наші учасники для інших переселенців будуть показником, що все можливо, можливо купити за гарною ціною житло», – так оцінює проблеми переселенців та дає відповідне рішення Юрій Зиков. На питання, що повинна зробити держава стосовно житлового питання відповідає досить грунтовно:
«По перше, потрібні гроші. Програми погано фінансуються, бюджет недостатній для того, щоб забезпечити ВПО житлом в достатній кількості. Держмолодьжитло просить мільярд, а дають 100 – 150 мільйонів гривень. Це крапля в море. А ще ж є малозабезпечені верстви населення, що не можуть собі дозволити купити житло. По друге, міжнародна підтримка. Необхідно залучати міжнародні спільноти, щоб фінансувати такі організації як наша чи ті ж державні програми. Та головне перенаправити міжнародні ресурси на цільові групи. По третє, законодавчо. Ми запропонували певні правки і подали їх до Ради Європи. Через кому треба внести деякі зміни, не потрібно повністю змінювати закон. Лиш правильно відкоригувати».

Що очікує переселенців у майбутньому?

Нагадаємо, що 89% внутрішньо переміщених осіб, згідно опитуванню Національної системи моніторингу, вважають наявність власного житла основною умовою успішної інтеграції. За цими ж даними, опитані переселенці, що мешкають у Вінницькій області та місті Вінниця оцінюють свій рівень інтеграції у 69%, з яких 25% частково та 6% не вважать себе інтегрованими у місцеву громаду, станом на червень 2020 року.
Згідно нашому реалістичному прогнозу, на придбання житла для ВПО Вінницьке регіональне управління Держмолодьжитла повинно витратити близько 1 мільярда гривень. Адже на 6 тисяч переселенців необхідно понад 2 тисячі квартир. За рік купують в середньому 5 – 6 квартир у Вінниці за програмою «Доступне житло». Якщо ж брати в розрізі цілої України, то за 2020 рік придбано 68 житлових приміщень для ВПО за тією ж програмою. При цьому загальна кількість переселенців в Україні дорівнює майже 1,5 млн осіб. Такими темпами питання надання житла вимушеним переселенцям вирішиться не скорше ніж за 300 років.
Якщо ж дивитися на ситуацію позитивно, маємо таке: активна співпраця з урядом Німеччини та фінансування житлових програм банком KFW, зокрема, дозволяє прискорити цей процес, а також залучати й іншу міжнародну підтримку для вимушених переселенців. Таким чином допомога від Німеччини у розмірі 25,5 млн євро забезпечить житлом близько 5 тисяч осіб. А це
пришвидшує процес на 70 років. Саме стільки Україні необхідно часу, щоб забезпечити 5 тисяч ВПО житлом. Тут ж варто згадати і про випадки активності переселенців та ГО «Спільна справа», котрі будують житловий кооператив для переселенців. Це пришвидшує не лише загальний процес, але й дає можливість внутрішньо переміщеним особам придбати житло значно дешевше. В Україні відкрито вже 18 філій громадської організації. Консолідуючи зусилля активістів, регіональної та державної влади, залучаючи міжнародні інвестиції та організації забезпечення житлом вимушених переселенців значно прискориться.