Автори: Павло Мірошниченко, Наталія Островська
«Ні обіцянок, ні пробачень…»
Мою вулицю перейменували ще під час першої хвилі декомунізації. Далекого 2016-го. З Гаврилова (революціонера й партійного діяча, очільника якогось більшовицького осередку чи щось таке) на… Водограйну. Хоча жодного водограю в моєму житловому масиві, що має неофіційну назву «Піски», не було, немає та, напевно, й не буде. Дізнатися, чим керувалася міська рада, ухваливши рішення не на користь українського культурного/ політичного/ історичного діяча, героя-військового, адже російсько-українська війна на той час вже тривала, а водограю, не вдалося. На офіційному сайті Запорізької міської ради є лише сухий «перелік найменувань урбанонімів» із покликаннями на так звані «підтверджуючі документи найменування/ перейменування». І по всьому. Як кажуть, «ні обіцянок, ні пробачень».
