Автор: Богдан Мірошниченко
Щороку Оскфордський словник обирає “слово року”, в якому має бути
відображено, чим жив світ впродовж 12-ти місяців. Однак, у 2020-му
організація не змогла лише одним словом охарактеризувати всі події, які
“подарував” нам минулий рік.
Слова підібрати дійсно все важче, адже світ радикалізувався. Такі слова
“ліберал” або “консерватор” в певних колах сприймаються чи не як образа.
Також люди сповна відчули відносність слів “криза” або “катастрофа”.
Але чи зрозуміють люди через багато років сповна сенс тих слів, якими ми
маркуємо кожен рік?
“Історію пишуть переможці”, – сказав колись засновник нацистської партії Німеччини
Артур Дрекслер. Однак, не лише переписуванням історії обмежуються політичні
режими. Панівна ідеологія здатна змінювати все, навіть значення деяких слів.
Процес переписування слів владою влучно зображено у романі Джорджа Орвелла
“1984”. Головний герой писав словники з “новомови”, де ідеологічно невигідні слова
прибирали або ж викривлювали їхнє значення.
І хоча в Орвелла процес зміни мови виглядав дуже гіперболізовано, письменник таким
чином лише оголив проблему, якою страждає чи не кожна авторитарна ідеологія –
переписування тлумачних словників.
На українських землях лише за останні 170 років декілька разів змінювалось емоційне
забарвлення одних і тих самих слів. Проаналізуймо це явище більш детально на
прикладі декількох тлумачних словників, виданих в різні часи, з різним рівнем цензури
та за різних ідеологічних доктрин.
Від царської цензури до Вікіпедії
Перший тлумачний словник, який ми проаналізуємо, – це словник Даля, виданий у
1863 році за царя Олександра ІІ. Цей словник характерний своїм християнським
забарвленням та симпатіями до царя.
Другий – це словник Ушакова, вперше виданий у 1935 році в розпал сталінізму.
Створення цього словника було важливим ідеологічним кроком, адже влада планувала
уніфікувати лінгвістичні правила і надати власне визначення деяким “гострим”
політичним термінам.
Якщо ваші батьки жалілись, що в їхні часи не було Вікіпедії, щоб шукати будь-яку
інформацію, то це правда, але лише частково, адже в них була Велика радянська
енциклопедія. Це – справжній соціалістичний гугл, який відображав бачення майже
всіх явищ через призму комуністичної ідеології. Цей словник ми розглянемо третім. Для
аналізу обрано третє видання від 1967 року (період “відлиги”).
Наступний крок – український тлумачний словник. Коли в історії України закінчилася
епоха тоталітаризму, у нас з’явилася можливість випускати власні, не цензуровані
словники. Одним з перших таких був Тлумачний словник Івченка, 2002 року.
Ну і останнім буде найпопулярніший серед молоді тлумачний словник – це українська
Вікіпедія, яка сама часто посилається на інші словники, однак відображає поточний
консенсус у емоційному забарвленні та значенні слів.
Війна – це мир, Свобода – рабство, Незнання – сила
Перші поняття, які ми розглянемо, будуть з політичної площини. Почнемо з таких
простих слів як “ліберал” та “лібералізм”. Взагалі слово “ліберальний” походить ще з
часів Римської імперії та означає “вільний”. На політичному полі – це доволі складна
для розуміння абстракція, адже під свободою можна розуміти будь що.
У словнику Даля лібералізм має нейтральне забарвлення. За Далем, ліберал – це
людина, яка мислить вільно та бажає більшої свободи для свого народу та
самоуправління.
Але коли ліберальна демократія стала популярною політичною течією, а ліберали
почали протиставляти себе комуністам, які якраз отримали владу на землях колишньої
імперії, емоційне забарвлення змінилось на різко негативне.
Ушаков у своєму словнику визначає ліберала як “представника боягузливого та
зрадницького реформізму”.
У Великій радянській енциклопедії визначення більш наукове, але також негативне.
Лібералізм характеризують як буржуазну ідеологічну течію, яка об’єднує прихильників
буржуазного ладу та буржуазних свобод. Оскільки слово “буржуазія” має різко
негативний характер у радянській ідеології, то можна констатувати, що лібералізм
всіма силами ототожнювали з ворогами та намагались вкорінити відповідний контекст
на рівні словників.
В енциклопедії також бачимо визначення ліберала як людини, схильної до
надлишкової толерантності. І, що цікаво, знаходимо аналогічне визначення у
українському тлумачному словнику Івченка 2002 року. Тобто, навіть після розпаду
СРСР відголоски негативного емоційного забарвлення слова “ліберал”залишались в
українських тлумачних словниках.
Сучасна Вікіпедія ж чітко визначає ліберала як послідовника лібералізму. А сам
лібералізм – як філософську, політичну та економічну теорію, яка виходить з
положення про те, що індивідуальні свободи є найвищою цінністю.
Якщо говорити про слова “соціаліст” та “соціалізм”, яке у 19-му столітті означало
назву новомодної політичної течії, то ситуація прямо протилежна. У Даля соціалістів та
комуністів називають “замовними ворогами будь-якого державного ладу”.
Але, з падінням імперії та перемогою соціалізму, до поняття почали ставитись як до
сакрального. У словнику Ушакова соціалізм – це суспільний лад, який знищує
експлуататорські класи та є предтечею до нібито більш розвиненого комунізму. І
загалом соціалізму приділено цілу невелику статтю на 350 слів прямо всередині
тлумачного словника.
Аналогічне ставлення спостерігаємо і в Радянській енциклопедії, хіба що стаття більш
розгорнута та детальна.
А от в українському словнику Івченка не знаходимо жодних згадок про соціалізм,
комунізм чи навіть капіталізм. Є тільки слово “посткомуністичний”, що доволі показово.
В українській Вікіпедії соціалізм визначають традиційно більш нейтрально, як
ідеологію, однак з нотками негативу щодо СРСР. Так, там написано, що соціалізм,
зокрема, визначають як “самоназву (часом неправильну) економічного, суспільного та
політичного ладу в Радянському союзі та країнах, що були вільними або невільними
сателітами СРСР.
Цікава історія зі словом “революція”. З епохи в епоху можна спостерігати, як із цим
словом граються та маніпулюють.
У словнику Даля слово “революція” пов’язане суто з негативними явищами (смута,
тривога, бентежність). Революцію визначають як повстання, заколот та насильницький
переворот. Революціонерів називають смутчиками, крамольниками та заколотниками.
Таке трактування за царських часів не дивне, адже революцій європейські монархії
боялись ще з часів утворення Першої Французької Республіки, а тому відбувалась
певна демонізація цього явища.
Але коли внаслідок революції до влади прийшли більшовики, то негативний контекст
перетворився на позитивний. Ушаков у своєму словнику від 1935 року також визначає
слово “революція” як насильницький переворот, однак, посилаючись на Леніна вводить
поняття “соціалістична революція” та додає, що “звільнення пригніченого класу
неможливе без насильницької революції”.
І якщо в Ушакова це виглядає як виправдання насильницького перевороту, то Велика
Радянська Енциклопедія трактує революцію як спосіб переходу до більш прогресивної
суспільно-економічної моделі, надаючи поняттю позитивне забарвлення.
Після розпаду СРСР поняття революції позбавили негативного чи позитивного
ідеологічного забарвлення. За словником Івченка, революція – це повалення старого
та встановлення нового політичного ладу або перехід з однієї якості в іншу.
Аналгічно поняття визначає українська Вікіпедія, а саме – як швидку, повну та
радикальну зміну органічної чи неорганічної системи.
Важливе для комуністичної ідеології слово “пролетарій”, як виявилось, у словнику
Даля характеризувало вбогих, бездомних та безземельних бідняків.
Соціалісти ж називали пролетаріями всіх робітників, загострюючи увагу на їхній
пригніченості експлуататорами та назвали цим словом окремий клас. Ушаков та
Радянська енциклопедія визначають пролетарія як робітника, який не володіє
засобами виробництва.
Український тлумачний словник Івченка не має визначення терміну “пролетарій”, бо
після краху радянської ідеології це слово втратило своє сакральне значення.
В українській Вікіпедії слово “пролетарій” зберігає своє марксистське значення як класу
робітників, які працюють, але не володіють засобами виробництва.
Всемогутній творець чи зброя в руках буржуазії
Тема духовності та релігії також є дуже широким полем для маніпуляцій в різні
ідеологічні епохи. Перш за все розглянемо тлумачення слова “Бог”.
Як було написано на початку, словник Даля має яскраве християнське забарвлення.
Саме лише слово “Бог” у словнику згадується близько 4 тисяч разів. І звісно, навпроти
самого слова “Бог” стоять синоніми Творець, Вседержитель, Всевишній, Всемогутній
тощо. Бога у цьому словнику прямо визначають як творця Всесвіту.
Що цікаво, у прикладах речень зі словом “Бог” аж п’ять разів зустрічається слово “цар”,
демонструючи нерозривний зв’язок влади з Богом та церквою. Це класичний елемент
пропаганди у Російській імперії. Якщо у словнику Даля відкрити слово “цар”, то поряд
будуть речення, де слово Бог зустрічаємо аж 16 разів.
З приходом до влади більшовиків розпочалось поступове знищення релігійних
інституцій та образу Бога на рівні ідеології. Ушаков у своєму словнику визначає Бога як
істоту, яка нібито стоїть над всесвітом і додає, що образ Бога використовують панівні
класи, щоб пригнічувати робітників.
Менш негативне визначення Бога дає Радянська енциклопедія, однак також з
атеїстичної позиції – Бога називають фантастичним образом та предметом для
поклоніння та віри.
Нейтральне визначення знаходимо лише у словнику Івченка, де Бог – (у релігійних
віруваннях) це надприродна істота, яка керує світом. Аналогічне визначення бачимо і в
українській Вікіпедії.
Також цікаве зміщення акцентів можна спостерігати у розумінні слова “церква”. У
словнику Даля церква – це перш за все дім для молитв, а потім термін узагальнюється
до певної духовної організації.
В радянському словнику Ушакова церква – це також дім для молитв, але диявол
криється в деталях. Після слів зазвичай лінгвісти пишуть одне-два речення з їхнім
вживанням, щоб читач краще розумів контекст. Так ось Ушаков наводить речення
“відвести церкву під клуб”.
У Великій Радянській енциклопедії церква – це перш за все тип релігійної організації,
яка підтримує експлуататорів.
У словнику Івченка слово “церква” згадується лише як пояснення до слова “монастир”,
а українська Вікіпедія, за канонами світської держави, виділяє одразу декілька
нейтральних визначень церкви, яким присвячені окремі статті.
Значення слів змінюється зі світом
Слова – це не щось стале та вічне. Лише за останні 170 років значення одних і тих
самих слів могло змінюватись із різко негативного до позитивного. Орвелл не дарма
загострював увагу на ролі мови в ідеологіях, адже це – головний екран настроїв
суспільства. Будь-які великі зміни починаються зі слова, а тому слів бояться, слова
забороняють та викривлюють їхнє значення.
На прикладі переходу від епохи царизму до більшовизму бачимо, як революція з
маргінального заколоту перетворюється на рушій прогресу або ж як сакральна церква
стає нібито зброєю в руках буржуазії. І все це відбувається ніби за подихом вітру.
Усталені поняття та ідеали змінюються щойно суспільство відчуває в цьому гостру
потребу.
Людство виносить уроки з історії. І дійсно, на прикладі всіх зазначених слів ми бачимо,
що сучасна Україна майже позбавлена шкідливого ідеологічного забарвлення
авторитарних режимів минулого.
Однак, хто нас застрахує від кризи, яка вмить погане перетворить на добре, а добре –
на погане?