Автори: Олександра Репринцева (текст), Святослав Мандарин (фото)

З якого боку не глянь, спочатку може здаватися, що проживання у гуртожитку – це діло прикольне: платиш копійки, сусіди для розмови є, все необхідне для життя теж. Гуртожиток має стати другим домом на час навчання, але чи надає він ту необхідну свободу у розпорядженні своїм життям молоді, яка прагне отримувати вищу освіту? Як не дивно, одним з проблемних питань, які постають у звʼязку із проживанням в гуртожитку є досить просте: чи можна потрапити додому в будь-який час?


Фото звичайних гуртожитків (надано студентами)

У 2017 році Міністерство освіти і науки оголосило про рішення впускати студентів будь-яких ВНЗ України до гуртожитку цілодобово [1] (дивитись 4 пункт «Користування гуртожитком закладу освіти»). До виконання даної вказівки повинні були приступити негайно, але на вулицях 2021 рік, а прав студентів до сих пір дотримуються не скрізь.
У Харкові 80 вишів, в кожного є не менш ніж 15 гуртожитків. У більшості гуртожитків Харкова поки що залишається пропускна система: вхід контролює вахтерка або охоронець. На думку представників адміністрації, це необхідно із міркувань безпеки. Я опитала 20 студентів з гуртожитків різних вишів щодо цієї «системи безпеки», і отримала такі відповіді:

а – Вахтерка просто зачиняє двері на замок (14 голосів)

б – Ми проходимо за допомогою спеціальних магнітних карт (о голосів)

в – Всю ніч чергує охоронець (1 голос)

г – Системи безпеки немає зовсім, двері відчинені (0 голосів)

д – Стоїть одна вахтерка, двері відчинені (2 голоси)

е – Інше (3 голоси)

Отже, уся відповідальність за безпеку гуртожитку лежить на вахтерках, іноді — на охоронці. Важко представити, що в дійсно кризовій ситуації вони зможуть щось зарадити.
Що ж доводиться робити молоді, щоб жити за ВЛАСНИМ розкладом, а не за розкладом вахтерів(ок), які диктують їм СВОЇ правила? Я запитала про те, як йдуть справи у студенток різних ВНЗ Харкова і чому саме їм потрібно жити за власним розкладом.

Студентка Женя змушена працювати, щоб оплачувати житло, навчання і свої потреби. Графік не нормований, можуть бути заплановані заходи на різний час, тобто як солдат о 22:00 Женя бути вдома фізично не може і навіть не через «бурхливе студентське» життя (хоча і про те, що такого дівчина не має, я не говорю). В результаті нашій третьокурсниці нерідко доводиться ночувати не в стінах свого будинку, адже, за словами Жені, коли вона приходить пізніше 23:00, її «якщо і впускають, то стільки лайна виллють!». Доводиться проводити час під стінами гуртожитку до самого відкриття.

Я опитала невеличку групу із 20 студентів різних вишів для того, щоб з’ясувати, о котрій годині вони зазвичай повертаються до гуртожитку. Результати показали, що потенційно можуть вночі опинитися на вулиці близько 30% (перша діаграма). На другій діаграмі показані причини пізнього повернення додому: 40 % повертаються пізно не тільки тому, що
гуляють (але і це цілком природно для молодої людини!), але й тому, що працюють.

 

На моє запитання «А як ви боретеся із цією несправедливістю?» Женя знизує плечима і посміхається. «Ніяк. Із цим свавіллям боротися неможливо». А я і не знаю, що порадити, адже для мене було б цілком природно викликати поліцію, коли б мебе не впускали у власний. Безумовно, студент, набравши 102, відразу отримає ряд переваг перед неприступною стіною у вигляді вахтера або вахтерки.

По-перше, як мінімум, додому він вночі потрапить. По-друге, покаже працівнику(ці), що мовчати даремно не стане та, при повторі інциденту, відразу приступить до дії. І третя перевага – можливість звернутися зі скаргами на роботу працівників гуртожитку і житлово-побутові умови, відповідно до Закону України «Про звернення громадян»[2]. Після третього пункту вахтерка повинна впускати студента в гуртожиток у будь-який час, адже того від неї вимагає закон.

Історія, взята під іншим кутом: студентка Оля йде в гості до подружки. Оля – харківська, в гуртожитку не живе, а ось подрузі – доводиться. Йдучи до одногрупниці в денний час доби, дівчина була готова пред’явити свої документи, що засвідчують особу, але вахтерка відмовилася впускати студентку за будь-яких обставин – будь то з документом, будь без. Оля
передбачала, що дії, спрямовані на неї, незаконні, мені вона так і сказала: «Кажуть, що за законом з 5-ої ранку до 22-ої дозволено відвідування, якщо ти залишаєш там студняк або паспорт на “ресепшені”». Але викликати поліцію не стала – кому потрібен цей головний біль?
Пробиратися Олі до подружки довелося потайки, як злочинниці: проповзаючи повз стійку з вахеркою, дівчина все-таки потрапила до неї. Але, якщо б студентка викликала поліцію, виявилася б права, адже запрошувати в гуртожиток сторонніх осіб, якщо ті можуть засвідчити особу відповідним документом [3] її подруга мала повне право (встановлене Правилами внутрішнього розпорядку і Положенням про проживання в гуртожитку).

Остання історія від студентки Світлани. Ночувати під стінами гуртожитку, як Жені, їй не доводилося, але кожного разу при спробі потрапити додому після 23:00-24:00, вона стикається з «недружнім» обличчям вахтерки і небажанням впускати Свєту додому. Причин небажання, як таких, немає – будь то навіть вечірній потяг або друга зміна на роботі, вахтерка незадоволена. Дівчина докладно описує, як все відбувається: «Ти спочатку дзвониш, чекаєш, поки вахтерка прокинеться, поки вона вийде, подивиться з незадоволеним обличчям, запитає, де носило, і потім впустить. Так кожен раз». Обурено Свєта говорить про те, що якось її не хотіли випускати з гуртожитку ВДЕНЬ, до тих пір, поки вона не візьме участь у виборах голови Студради.

Студентка поділилася зі мною деякими ситуаціями, які також можна протрактувати згідно Правил внутрішнього розпорядку як незаконні. Ось одна з них, зі слів Світлани: «Комендант часто робить обходи кімнат на нібито наявність порядку, якщо нікого немає, відкриває своїм ключем – це явно незаконно». У Статті 30 Конституції України зазначено: «Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду»[4].

Тож що робити, коли твої права порушують? Дзвоніть у поліцію, шукайте закони та робіть все, щоб вас почули.

На цьому приклади з порушеннями прав студента інтригуюче обірву, адже кінця і краю подібним історіям немає, тільки ось і вирішувати їх самі студенти не рвуться, бо не всі навіть знають, як собі зарадити в такому випадку. Існують і студенти, і вахтери, яким вдається домовлятись, але це скоріше виключення з правил.

Проте, поки студенти мовчать, змін ми не дочекаємось і право жити за власним розкладом буде порушуватися.

Відчинивши для себе двері цих гуртожитків, я можу зробити висновок: ніде не буває ідеально, з порушеннями треба боротися. Проте, поки студенти мовчать, змін ми не дочекаємось і право жити за власним розкладом буде порушуватися.

Фото звичайного гуртожитку. Автор: Святослав Мандарин

Посилання:
[1] – zakon.rada.gov.ua
[2] – zakon.rada.gov.ua
[3] – osvita.ua
[4] – ips.ligazakon.net